Головна » Це важливо! » Своєчасна реабілітація при аутизмі допомагає адаптуванню в соціумі.

Своєчасна реабілітація при аутизмі допомагає адаптуванню в соціумі.

Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму, що відзначається щорічно 2 квітня, починаючи з 2008 року, встановлений резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 18 грудня 2007 року. Мета цієї дати – підкреслити необхідність допомагати людям, що страждають від цього захворювання, і підвищувати рівень їх життя. Чисельність дітей, які страждають аутизмом, висока у всіх регіонах світу.
Аутизм – це порушення розвитку нервової системи, яке проявляється протягом перших трьох років життя. Це захворювання діагностується при наявності трьох симптомів: нестачі соціальних взаємодій, порушенням взаємної комунікації, обмеженості інтересів і повторюванням репертуару поведінки.
Діти-аутисти здатні до навчання, якщо помітити прояви аутизму ще в ранньому віці. Помітити, що дитина розвивається не як звичайні діти, можна вже коли їй виповнилось півроку. У випадку з такими дітьми чекати не можна! Саме в такому віці закордоном з малюком вже починають займатися за спеціальними реабілітаційним програмам. А у нас мами стикаються з тим, що їх «заспокоюють»: ну, подумаєш, не говорить – ще заговорить. І часто тільки перед школою, коли час безнадійно втрачено, батьки вперше чують діагноз «аутизм». Корекція після 7 років дає дуже слабкі результати. Чим раніше почати реабілітацію дитини – аутиста, тим більше у нього шансів придбати необхідні в повсякденному житті навички самообслуговування та спілкування. Завдяки цьому малюк – аутист не випаде з життя соціуму: він зможе піти в школу, здобути середню або вищу освіту, працювати і навіть мати сім’ю. Це доведено зарубіжним досвідом!
На жаль, в Україні батьки, які зіткнулися з діагнозом «аутизм», часто залишаються один на один зі своїми проблемами. Держава практично не допомагає в реабілітації, а займатися з такою дитиною поодинці – не кожній родині фінансово під силу. Потрібно об’єднуватися і спільно боротися за своїх дітей. До речі, за кордоном саме активні та небайдужі батьки стали тим двигуном, який змусив державу побачити проблему дітей – аутистів і почати її вирішення.
Звичайно є різна ступінь прояву аутизму, але дитина, у якої в самому ранньому віці виявили аутизм і вчасно почали корекцію, має непогані шанси на те, щоб надалі навчатися у звичайній школі разом з іншими дітьми. Але і в більш важких випадках педагоги успішно навчають дітей з цим діагнозом, хоча це і вимагає індивідуального підходу і значних зусиль, відзначають експерти.
Проблеми при шкільному навчанні у кожної дитини – аутиста виникають виключно індивідуальні, і багато що тут залежить від ступеня зниження інтелекту. Діти із збереженим інтелектом часто є обдарованими в тій чи іншій області. І незважаючи на те, що у них є свої особливості, вони можуть успішно навчатися в загальноосвітній школі.
Діти зі складною структурою дефекту, у яких є зниження інтелекту та інші супутні діагнози, вимагають особливих методик роботи та умов супроводу. У масовій школі таких умов немає, і зазвичай цих дітей навчають в спеціальних корекційних школах для дітей зі зниженим інтелектом. Деякі діти не можуть витримати навчання і в такій школі і змушені вчитися на дому. Це зовсім не означає, що вони нездатні до навчання. Більше того, часом вони демонструють дивовижні успіхи.
Педагогам постійно доводиться вирішувати складне завдання – знайти індивідуальний підхід до дитини, збалансувати її вміння і навички. Не менш важливо підлаштуватися до підопічного, адже аутисти розкриваються тільки тоді, коли приймають ситуацію і впускають супроводжуючого педагога у свій особистий простір.
Фахівці підкреслюють, що їхня робота з дитиною не може принести помітного результату без допомоги батьків. Кожен навик, набутий учнем у школі, стає стійким тільки після того, як батьки закріплюють його вдома.
Поради батькам
Аутизм – медичний діагноз, тому його може поставити лише дитячий психоневролог. Обов’язково пройдіть з дитиною всебічне обстеження, а потім разом з лікарями і дитячим психологом розробіть індивідуальну програму лікування і коригуючого виховання. Головне – проявляти терпіння, доброту і завжди твердо вірити в успіх.
• Перш за все батьки повинні створити дитині емоційно-психологічний комфорт, а також почуття впевненості в собі і захищеності. Наступним кроком буде поступовий перехід до навчання новим навичкам і формам поведінки.
• Батькам потрібно зрозуміти, що дитині дуже складно жити в цьому світі і тому їм необхідно навчитися за малюком спостерігати, інтерпретуючи вголос кожне його слово і кожен жест. Це допоможе розширити внутрішній світ дитини і підштовхне її до необхідності виражати свої почуття і емоції словами.
• Як правило, навіть немовні аутичні діти охоче виконують невербальні завдання, тобто такі, в яких не потрібно використовувати мову. Необхідно вчити дитину за допомогою лото, головоломок, пазлів, мозаїки налагоджувати контакт, залучати її в індивідуальну і спільну діяльність.
• Якщо дитина підходить до якогось предмета, називайте його, дайте малюкові потриматися за нього руками, адже таким чином підключаються всі аналізатори – зір, слух, дотик. Такі діти мають потребу в багаторазовому повторенні назв предметів, їм треба говорити, для чого вони призначені, поки вони не звикнуть до них, не «включать» в полі своєї уваги.
• Коли аутична дитина цілком чимось зайнята (наприклад, розглядає себе у дзеркалі), можна обережно підключати мовленнєвий супровід, «забуваючи» називати предмети, яких торкається дитина. Це провокує немовну дитину подолати психологічний бар’єр і сказати потрібне слово. Якщо дитина занурена в маніпуляції з предметами, потрібно прагнути до того, щоб вони мали якийсь сенс: викладання рядів з кубиків – «будуємо поїзд», розкидання шматочків паперу «влаштуємо салют».
• При ігро-терапії бажано використовувати ігри з чітко встановленими правилами, а не сюжетно-рольові, де необхідно говорити. Причому будь-яку гру потрібно програвати багато разів, супроводжуючи кожну дію коментарями, щоб дитина зрозуміла правила і гра для неї була певним ритуалом, який так люблять маленькі аутисти.
• Проблеми аутичної дитини потрібно вирішувати поступово, ставлячи перед собою найближчі цілі: допомогти позбутися страхів; навчитися реагувати на спалахи агресії і самоагресії; підключити дитину до загальних занять.
• Оскільки аутистам важко розрізняти по міміці емоції інших людей, не кажучи вже про свої власні, потрібно підбирати для перегляду мультфільми з героями, у яких зрозуміла міміка. Так, багато аутичних дітей «дружать» з паровозиком Томом, героєм мультфільмів і іграшкою. У мультфільмі «Шрек» теж дуже виразні міміка й емоції героїв. Нехай дитина вгадує настрій персонажів казок (наприклад, за допомогою стоп-кадру), пробує зобразити їх сама. У хвилини занурення малюка в себе намагайтеся відволікати його, грайте в настрої, але ваша міміка повинна бути виразною, щоб він вгадав ваш настрій.
• Залучайте малюка до театральних вистав. Звичайно, спочатку дитина буде надавати бурхливий опір спробам втягнути її в ці заняття. Однак, якщо виявити наполегливість, задіявши при цьому заохочення, аутист не тільки підкориться, але й буде відчувати величезну радість.
• Дуже корисно вигадувати історії, в яких діють позитивні і негативні герої. Це допоможе дитині на підсвідомому рівні засвоювати, що таке добре і що таке погано. Розігрувати ці історії можна як з дітьми, так і з ляльками, пояснивши, що кожен буде відігравати певну роль. «Спектаклі» необхідно ставити по багато разів, щоразу вносячи якісь невеликі зміни.
• Незважаючи на особливості спілкування, аутична дитина повинна бувати в колективі. Якщо вихователі дитячого садка не можуть працювати з вашим малюком, знайдіть спецпедагога, який навчить дитину взаємодіяти з дорослими і дітьми в колективі. Оптимальна підготовка до школи – це мікро-група в коррекционном центрі. Перший час, поки малюк не звикне, батьки можуть бути присутніми на заняттях.
Важливо пам’ятати, що в складних випадках корекційно-розвиваючі заняття повинні бути досить інтенсивні і тривалі. Вибір конкретних методів і визначення навантаження лежить на батьках і педагогах.
Як писали подружжя Кауфман, фахівці-психологи: « Дороговказною зіркою для вас стане безумовна любов до дитини, вектором – повага до його особистості і бажання зрозуміти. Залишивши за спиною страх, горе і почуття провини, озброївшись оптимізмом і позитивним ставленням до ситуації, ви зможете досягти неможливого». І, ще: «Аутист талановитий за визначенням. Не випадково аутичні діти часто з раннього віку виявляють незвично високі здібності в самих різних областях (від фізичної спритності до вищої математики); не випадково і те, що майже всі аутисти, які подолали свої труднощі, в зрілому віці звертають на себе увагу обдарованістю, яскравістю і нестандартністю мислення».

detskij-autizm

О. Д. Костенко,
сестра медична загальної практики Троїцької АЗПСМ
Павлоградського районного ЦПМСД